Каніфоль соснова натуральна 33г банку Alex

Перейти на сайт компанії

Вага - 33 грам

Тара пластикова банку

Стан - тверде

Каніфоль розчинна в органічних розчинниках (спирті, ацетоні, ефірі, бензолі, хлороформі), нерозчинні у воді. Температура розм'якшення і плавлення залежить від джерела та способу одержання і коливається в межах від 50-70 °C до 100-130 °C. В хімічному складі переважають смоляні кислоти (від 80 до 95 %), що мають загальну формулу C19H29COOH, основною з цих смоляних кислот — абієтинова кислота).

Каніфоль та продукти її обробки застосовують для проклейки паперу та картону, як емульгатор у виробництві синтетичного каучуку, у виробництві гуми, пластмас, штучної шкіри, лінолеуму, мила, лаків і фарб, електроізоляційних мастик і компаундів.

Крім того, каніфоллю натирають змички струнних смичкових музичних інструментів, взуття балетних танцівників і балерин для запобігання ковзання (точніше, застосовується особливий порошок для опудрювання стоп ніг та балетного взуття (пуанти і балетки)). Робиться це для збільшення тертя взуття по підлозі і запобігання зісковзування взуття з п'яти ноги, якщо під взуття на ногу надіто капронову трико

Застосування каніфолі як паяльного флюсу зумовлено її здатністю в розплавленому стані розчиняти окисні плівки на поверхні споюваних металів. Хімічно при цьому оксиди металів частково відновлюються до металу і частково перетворюються в легкоплавкі солі смоляних кислот — резинати.

Прийнято вважати, що каніфоль хороший діелектрик. Діелектричні характеристики надчистого зневодненого лабораторного зразка каніфольної ізоляції дійсно досить високі, проте реальне значення об'ємного опору каніфолі в звичайних умовах на три порядки менше отриманих в лабораторії значень. Крім того, каніфоль малоустойчива до впливу атмосферної вологи, під дією якої вона гідролізується і омыляется, а внаслідок гігроскопічності сполук, що утворюються, посилюється їх корозія. Поэтому в качестве долговечного диэлектрика она может использоваться только в герметичных электротехнических устройствах, в качестве изолятора в силовых кабелях и т. д. Также введение в состав электроизоляционных лаков больших количеств канифоли в разной степени снижает их влаго- и водостойкость, и такие лаки размягчаются при повышении температуры. Кроме того, при нагревании таких лаков выше температуры плавления их диэлектрические свойства ухудшаются.

В радиолюбительской практике для пайки популярен раствор канифоли в этиловом или изопропиловом спиртах. Иногда для увеличения эффективности такого флюса в раствор добавляют глицерин. При изготовлении паяльного канифольного флюса растворением канифоли в спирте раствор не следует делать слишком концентрированным: вполне достаточно, чтобы он был лишь слегка желтоватым, так как при применении слабого раствора его эффективность практически не снижается, но существенно облегчается отмывка паяных изделий, например печатных плат от его остатков и жало паяльника загрязняется заметно меньше.

Для пайки сильно забруднених або сильно окислених поверхонь каніфольно-спиртово-гліцеринові флюси малоефективні. У таких випадках рекомендується застосовувати неорганічні, наприклад, кислотні флюси. Крім того, гліцерин, зважаючи гігроскопічності, сприяє корозії провідників електричним витокам по поверхні діелектрика плати, тому залишки флюсу з гліцерином слід видаляти після пайки особливо ретельно.